Просмотров: 5
Хотите привлечь больше людей к написанию этого рассказа? Разместите виджет на своём сайте(блоге, ЖЖ, персональной страничке). Получить виджет.
| |
Автор: Гость1 |
0
Колись, 4 роки назад, ми закінчували 11 клас! Я, Лєнка і Аня! Я: - Подруги, я так рада вас бачити знову в моєму домі! Аня: - Да ми тоже раді знову бути тут. Лєна: - Всі разом! Аня: - Давайте щось міцніше. Я: - В мене є пляшка відмінного шампанського. Давайте за нас! Аня: - Стоячи і до дна! Лєна: - Дівчата, а пам’ятаєте, як колись, 4 роки назад, ми отак збирались? Хіба ж ми могли подумати , що то був наш останній дівішнік? Аня: - Да… подумати тільки 4 роки не бачились, тай не спілкувалить толком! А давайте за зустріч. Я: - Давайте. Отак випивши 3 пляшки шампанського, завжди тягне поговорити! Але ми вже якось чужі були, чи що? Все-таки 4 роки не бачились. У кожної своє життя. Якось так вийшло , що після школи всі вступили в різні навчальні заклади, і до того ж всі вони були розкидані по нашій рідній Батьківщині. але розмова якось зав’язалась. Я: - Ну що , ще пляшка мартіні залишилась. Поговоримо? Аня: - Наливай! Ну оскільки ти хазяйка цього дому , розказуй! Я: - Після школи, вступила в університет.Спочатку було дуже тяжко, все-таки інше місто. Два роки прожила в гуртожитку, на третьому курсі вже стало легше жити. Зняла квартиру Та що я все про себе. Анют розказуй ти щось! Лєна: - Давайте вип’єм за нас розумних, за наші досягнення! Ну Ань, розказ |
